Виклики дистанційного навчання

Вже другий рік поспіль увесь світ намагається пристосуватися до умов пандемії. Коронавірус змусив заклади освіти переосмислити звичне навчальне середовище та навчив бути гнучкими. І хоча більшість не була готова до таких раптових змін, необхідно було швидко вчитись пристосовуватися до них та долати нові виклики. Пандемія змінила наш звичний стиль життя та наші щоденні звички. Zoom – замість навчання в авдиторіях, відкритих подій та вечірок; маска та антисептик – те, без чого тепер з дому ні ногою; цілий день в комп’ютері та вічна боротьба у спробі підкорити технології. У такій новій реальності важко всім: як викладачам, які дбають, аби передати свої знання студентам, так і тисячам студентів, які стараються отримати ці знання та здобути вищу освіту. Ми запитали студентів та викладачів нашої кафедри: а як на них впливає пандемія і через які виклики онлайн навчання їм довелось пройти.

Для багатьох найскладнішим виявилися відірваність від спільноти та брак живого спілкування, складнощі з перетворенням дому на робоче місце та швидкою потребою освоїти нові технології:

Христина Полотнянко (3 курс): Найскладнішим завданням дистанційного навчання було адаптуватись знову до життя вдома. Довгий час я вже була далеко від дому і повертатись до домашньої обстановки було трохи важко. Раніше дім був місцем відпочинку, а зараз довелось звикати до того, що там потрібно працювати і вчитись.

Для викладачів новий формат навчання вимагає пошуку нових форматів викладання та взаємодії зі студентами. Адже ефективна комунікація (яка включає в себе обмін не лише інформацією, а й думками, спостереженнями та емоціями) є одним із ключових факторів відмінного результату. 

Дарія Сироїд: Що найскладніше? По-різному. Спочатку складно було все, бо потрібно було швидко освоювати програми і перебудовувати спосіб викладання (інший розподіл часу, інший спосіб подання матеріалу, особливості комунікації). Багато чого вдалося налагодити, в окремих моментах навіть дуже добре. Складною залишається комунікація, бо потребує завжди зумисних зусиль, важче побачити проблеми, важче їх вирішувати. Бракує товариського життя у всіх аспектах і проявах. 

Однак, попри всі труднощі, варто визнати, що онлайн навчання має свої переваги. Наприклад, вже не потрібно витрачати багато часу на те, щоб стояти у заторах по дорозі до університету. З’явилась можливість працювати в зручних для себе умовах та поєднувати навчання з додатковою діяльністю. Та й загалом, діджиталізація навчального процесу відкриває нові можливості та робить процес навчання більш мобільним. 

Олена Комарова (1 курс): Я можу прокидатися за п’ять хвилин до пари і мені не потрібно нікуди йти. Це дуже актуально, якщо погано себе почуваєш чи на вулиці жахлива погода. Також мені подобається формат онлайн тестувань. Ти не так нервуєшся і можеш спокійно робити свої завдання в зручний для тебе час

Данило Ільницький: На самому початку переходу в онлайн-формат мені було навіть добре. В якому сенсі?  Невпинний рух, до якого стимулює і в яке втягує освітній та культурний простір Львова дав трохи від себе відпочити. Не було потреби перебувати в кількох місцях одночасно, постійно бігати поміж однією локацією та іншою, мати низку зустрічей з різними людьми. Зупинка і охолодження були вкрай доречними. Пізніше, звісно, цього живого спілкування стало бракувати і прийшло усвідомлення, яким же воно є цінним. Та водночас прийшло  усвідомлення у потребі рівноваги. Це важливе і цінне усвідомлення.

Але що ж нас чекає після карантину? Чи легко буде нам повернутися на кампус повністю, чи змішаний формат навчання стане нашим майбутнім? Важко відповісти точно. Вже зараз, рік після початку пандемії, усі звикли до онлайн-формату, навчились по-новому планувати свій час, поєднувати навчання та роботу, мотивувати себе та долати перешкоди дистанційного навчання. Але залишилась одна важлива річ, яку не замінять жодні технології та без якої складно уявити собі наше майбутнє – живе спілкування. Любов до спілкування та відчуття приналежності до спільноти – те, в чому ми всі щодня зростали в нашому університеті. І саме це бажання соціалізуватись, почути і бути почутим може стати одним із головних рушієм повернення до звичайного формату навчання. 

Дарія Сироїд: Життя після пандемії. Важко сказати, бо невідомо коли і як вона закінчиться. З одного боку, зростає “голод” на живу комунікацію без ґаджетів, з іншого боку відкрилося багато можливостей онлайн, включно з можливістю відвідування лекцій/семінарів на іншому кінці світу. Думаю, що одне й друге будуть співіснувати. Віддаленість людей одних від одних не стане звичкою – через людську природу. Маю надію.

Анна Дзюб’як (4 курс): Цей карантин показав усім нам важливість відчуття приналежності до спільноти. Ми зрозуміли, що університет не обмежується лише парами і домашнім завданням – це і спілкування, нетворкінг, університетські події. Думаю, як тільки ситуація дозволить всім зустрітися офлайн, це все поновиться з новою потужною силою.

Данило Ільницький: Насправді важко щось спрогнозувати. Та чомусь думаю, що нічого не зміниться. Бо люди – це живі істоти, вони хочуть спілкуватися, зустрічатися, мати архетипні почуття від комунікації одне з одним. Тому думаю, що після пандемії все повернеться у звичний режим. Інша справа, що, мабуть, варто буде пам’ятати про миття рук та дезінфенкцію (це завжди доречно) і про одягання маски при відчутті ризиків. Знаю, що дехто із колег сміятиметься з таких тверджень, проте ми стали більше поважати безпеку та здоров’я інших.


І попри всі труднощі та виклики часу, підтримка, любов та спілкування допомагають нам рухатись далі та долати усі перешкоди. Досвід онлайн навчання дав нам нових навичок, допоміг усвідомити цінність перебування у спільноті та навчив нас швидко пристосовуватись до нових умов.

Віримо, що незабаром зможемо повноцінно повернутись до навчання на кампусі, зустрічей у трапезній та відвідувань цікавих лекцій у Центрі Шептицького. 

До зустрічі оффлайн!

Підготували:

студентки 4 курсу Програми філології УКУ

Юлія Братків та Софія Мартинюк

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *