«У чому наша перевага над ворогом? Ми розумніші на одну книжку. Це – підручник з історії України», – пролунало у зверненні Президента України Володимира Зеленського 9 травня.
Чи дійсно можна сказати, що начитаність і освіченість – це чи не найважливіший фактор самоусвідомлення? І якщо так, то чому?
Автор роману «Читець» Бернгард Шлінк був освіченою людиною, здобув гарну освіту і мав можливість випробувати себе в різних професіях. А ще він був німцем і усвідомлював провину своєї нації за скоєні раніше злочини.
Головна героїня роману, Ганна Шміц, також була німкенею, проте освіченою не була. Так сталося, що вже дорослою вона не вміла ні писати, ні читати і старанно це приховувала.
Головний герой роману, Міхаель Берг, також був німцем, був освіченим, а ще намагався дізнатися якнайбільше про провину своєї нації та переосмислити її, адаптувати до життя сучасних йому мешканців Німеччини, а головне – у своє власне, – бо виявилося, що жінка, котру він кохав із підліткового віку до кінця життя (якщо це можна назвати коханням), була наглядачкою в німецькому концтаборі у часи Другої світової війни і причетна до смерті не однієї й навіть не кількох людей.
Пізніше Бернгард Шлінк в інтерв’ю для газети Frankfurter Allgemeine Zeitung звернув увагу на деякі неправильні тлумачення його твору, серед яких було твердження, що Ганна Шміц зрозуміла свою провину, адже таки навчилася читати. Ні, це не зовсім так. Рівно ж ми не можемо стверджувати, що освіченість є запорукою самоусвідомленості й самоідентифікації, бо не можна ставити знак рівності між поняттями освіченості й моральності. Проте ми можемо сказати, що освіченість сприяє виникненню моральності. Освіченість дає можливість обирати парадигму мислення. Освіченість не приведе нас за ручку до всіх чеснот, але вона може показати дорогу до усвідомлення тих речей, які знати і розуміти просто необхідно.
Сама по собі освіта, мабуть, нічого не варта, але головною метою освіти є знання, а знання – це зброя, це сила. Правильна освіта дає навички не лише читання, рахування та письма. На мою думку, найважливіше завдання освіти – навчити думати критично і творчо, навчити шукати й опрацьовувати інформацію, навчити приймати рішення та робити вибір. З таким переліком навичок набагато легше досягнути мети, ніж без нього, та це все ще не дає гарантії того, що мета буде хорошою, людяною і правильною. Втім, що саме ми розуміємо під висловом «правильна мета»? Наприклад, для Гітлера (доволі освіченої людини) метою було щось таке, що зараз для нас видається одним із найбільших злочинів в історії людства. Рабовласництво практикував також освічений прошарок населення, економічна еліта того часу.
«Будь-яка політика має спрямовуватися на досягнення добробуту і розвитку населення», – так звучить перша стаття Конвенції міжнародної організації праці та норм соціальної політики. Проте далеко не вся політика спрямовується на добробут. Або ж таки спрямовується, та на добробут певної частини населення (як за часів Третього рейху – на добробут «арійців»).
Тоді що, якщо не освіта, є визначальним чинником самоусвідомлення, моральності й людяності? Наш вибір. Завдяки освіті ми можемо читати й дізнаватися саме ту інформацію, яка сприятиме розвитку добрих цінностей. Завдяки освіті ми можемо дізнаватися думки тих людей, котрі були добрими раніше, ніж ми. Завдяки освіті ми можемо аналізувати й учитися на помилках людей, котрі робили ці помилки раніше, ніж ми.
Ганна Шміц, коли навчилася читати, обирала літературу про концтабори, про нацистський режим, бо це було тим, що їй боліло. Не знаю, чи можна однозначно сказати, що вона усвідомила свою провину, а якщо так – то коли це сталось. Але якщо це і сталося, то не через освіту, а завдяки можливостям, які освіта дає. Я все ж таки вважаю, що вона усвідомила провину, але не тоді, коли скоювала злочин, і не тоді, коли відбувався судовий процес. А тоді, коли усвідомила, це стало для неї надто важким тягарем, який вона не змогла витримати.
Тож підсумую. Освіта не дорівнює самоусвідомленню, а читання не дорівнює моральності. Проте це ті речі, які дають можливості стати кращими й піти дорогою добра. Головне в цьому все ж не освіта, не письменність і не той найкращий університет, у якому ми вчилися. Головне – це наш вибір. Щоденний вибір, зроблений на користь глибоких цінностей і самоусвідомлення.