30 Лис, 2021

19.06 – 4.07 2019 року в мальовничій місцині поблизу Львова відбулася Літня школа літературного та кіноперекладу

Кафедра філології УКУ за підтримки посольства США в Україні провела Літню школу літературного та кіноперекладу для студентів УКУ та інших українських вишів.

Учасникам було запропоновано:

  • двотижневий теоретично-практичний вишкіл, орієнтований на здобуття знань та навичок з художнього перекладу українською творів сучасної американської літератури, а також засвоєння основ українського перекладу американських кінофільмів;
  • працю під керівництвом висококваліфікованих фахівчинь у галузі літературного та кіноперекладу, а також консультанта з американської культури — уродженця США;
  • поєднання щоденних аудиторних занять, індивідуальних консультацій з наставниками та неформального спілкування з колегами;
  • безплатне проживання, триразове харчування, забезпечення навчальними матеріалами;
  • цікаве, плідне та приємне проведення двох літніх тижнів!

Згадка про Школу літературного та кіноперекладу УКУ

Напередодні нового навчального року, коли минає пора стиглих черешень та теплих вечорів біля ватри, гарно згадувати все хороше, що трапилося влітку – цьому маленькому житті. А однією з найсвітліших митей у філологічному гурті УКУ стала Школа літературного та кіноперекладу на ранчо «Скарбова гора» в селі Лопушна. Так, це була мить, що простяглася в часі на два тижні. І складалася вона з безлічі інших прекрасних моментів.

Насправді, доволі вичерпну та інформативну статтю про Школу перекладу можна знайти, клацнувши за посиланням тут, а зараз давайте згадаємо, як воно було в моментах. Літо закінчується, ставатиме все холодніше. То ж ми сплетемо разом коцик спогадів із Лопушни, який грітиме нас у прохолодну пору:

Пам’ятаємо шурхіт камінців під ногами на стежці по дорозі до хатинки. Ми нею ходили з ноутбуками під пахвами і янголами літературного натхнення на плечах;

пам’ятаємо тихоту (вітання пану Андрію Содоморі) півночі, коли йшли в сусідню хатину за чаєм. І тишу в кімнаті згодом, яку порушувало лише монотонне клацання ноутбуків;

пам’ятаємо післяобідні посиденьки під крислатим деревом. Хтось читав книгу в сонячному проміння, хтось слухав музику, а хтось творив її, а купка особливих ентузіастів перекладали з греки. Можливо, саме вони виснували ту невидиму нитку гармонії давніх текстів, яка охопила і скріпила собою всю цю блаженну пору?..

А скринька особливих, неповторних моментів? Заглянемо туди:

Ось Ярослава Стріха зачитує уривок із «The Fall of the House of Usher» («Падіння дому Ашерів»): “…with an utter depression of soul which I can compare to no earthly sensation more properly than to the after-dream of the reveller upon opium…”, водночас почухуючи за вушком Драко, місцевого песика, що саме заглянув на заняття;

ось пан Андрій Содомора зачитує свої вірші з нової збірки, а навколо нього, на траві, ми – маліємо і розчиняємося в красі;

ось і перша ночі, а ми вивчаємо техніку піскоструменевої обробки скла (так, і таке траплялося в текстах);

ось заходить сонце і дівчата починають співати «Гриця…»;

а ось – еврика! – і на практиці кіноперекладу знаходиться потрібне слово, яке ідеально лягає в уста героя для дубляжу.

І ще багато-багато гарних спогадів, що зачаїлися в написаних від руки конспектах, поміж травинками на ранчо «Скарбова гора», у серцях студентів та студенток.

Рядки текстів Гемінґвея та Едґара По, переплетені цівками вранішнього туману над пагорбами, вечірнє сонце, що світить просто у вічі з-за крислатого дерева, поки придумується красивий епітет до слова «спека», собачий гавкіт поміж репліками кіногероїв – ось вона, як є, – студентська практика. Ми вчились творчого спокою у природи, а тонкощів перекладу в найкращих – у Ярослави Стріхи, Олени Любенко, Ростислава Паранька, Уляни Головач та Андрія Содомори. Ще раз дякуємо всім і за можливість значно вдосконалити свої навички перекладу, і за атмосферу, в якій навчання стало гармонією.

Школа літературного та кіноперекладу УКУ – теплий светрик спогадів на холодну пору.

Надія Козловська